Наш ліс – вирубати, розпиляти, спалити

Ліси вирубують – і не саджають нових, деревину експортують – і втрачають робочі місця в Україні, доступом до деревини маніпулюють – і вбивають інтерес до галузі. За лісову галузь взялися – розробляють аж дві стратегії, і пару ініціатив прописано в Коаліційній угоді (стор. 44). Про заборону експорту кругляка пишуть-говорять-показують. Останні пару місяців з Кластером ДОМВ долучився до цих рухів у лісовій галузі.
Загальне враження від процесу реформ у лісовій галузі доволі гнітюче:

Непрозорий процес розробки стратегії з боку Мінагрополітики

ЄС фінансує проект розробки стратегії розвитку сільських територій, де по-між іншого опинився лісовий сектор. Стратегію незрозуміло хто пише (зрозуміло хто, але незрозуміло чому саме вони і незрозуміло як саме), незрозуміло як компонує отримані пропозиції (зрозуміло, що компонує, але незрозуміло за якими критеріями приймаються чи відхиляються пропозиції) і незрозуміло в який спосіб просуватиме цю стратегію далі (на останній зустрічі в Києві йшлось про просіння грошей в донорів на 2-3 пріоритетні проекти – так виглядає, що пишемо стратегії жебрацтва за кошти ЄС). Непрозорий процес (який до того ж координується ЄБРР), що дискредитує всю стратегію на роки.

У стратегії більше місця присвячено хижим тваринам ніж створенню доданої вартості з деревини у лісовій промисловості. Частности (другорядні речі) переважать над істотними питаннями.

Точкові ініціативи депутатів

Законопроект №1362 про заборону екпорту кругляка застряг на підписі Президента. Подається цей проект як порятунок галузі, хоча насправді нічого кардинально не зміниться. Деревину почнуть пиляти в Україні із створенням пару десятків нових робочих місць (великі лісопильні підприємства давно і максимально автоматизовані – див приклади протестів щодо Schweighofer Holzindustrie в Румунії, де компанія створила 3.000 робочих місць із втратою 50.000 в інших секторах, і де активісти звинувачують компанію у переробці нелегальної деревини) і втратять ті самі десятки в лісгоспах (які не зможуть отримувати дохід від експорту). Сухий підсумок – круглий нуль. Точніше – мінус, зважаючи на те, що ми де-факто відмовляємось від зони вільної торгівлі з ЄС, ставлячи штучні заборони на експорт сировини.

Інший законопроект – скасування мита на обладнання для деревообробки. Ок, завезуть пару десятків верстатів, але в Україні є десятки в рази дешевших вживаних верстатів збанкрутілих деревообробних підприємств (майже нових), – для того, хто хоче працювати або розширятись у цій сфері, мито не є головною перешкодою. А ось створення дір у митних ставках точно створить додаткові спокуси для недобросовісних імпортерів, – раптом митник отримує можливість класифікувати (чи не класифікувати) той чи інший верстат як деревообробний – із відповідною різницею у ставках. І депутати-лобісти не помічають іронії – якщо забороняти експорт кругляку під гаслами захисту вітчизняного виробника – це ок, то чомусь захищати митами вітчизняних виробників деревообробного обладнання – не ок?

(абсолютно не в захваті від варварських темпів вивозу деревини з країні – проте треба підтримувати конкурентоспроможність наших деревообробних підприємств через ваучери на іновації, пдітримку у розробці нових видів продукції і виході на нові ринки та інші цивілізовані методи підтримки галузі – див. Пропозиції Кластера ДОМВ червень 2015– замість штучних заборон. Нехай наші підприємства купляють деревину за цінами не меншими ніж купляють німці чи поляки в нас).

Паралізований Держлісресурс

Державне агентство з лісових ресурсів, яке майже півроку було без голови, активно саботує реформи. Як тільки Мінагрополітики, яке курує це агентство, почало роботу над своєю стратегією, Держлісагентство почало розробку власної стратегії реформування галузі. Очевидно, що жодне агентство у здравому розумі само себе скорочувати чи реформувати не збирається. І люди з агентства не бачать жодної іронії у тому, що вони організували паралельний процес стратегування до власного ж Міністерства.

Про наявність policy papers або свіжіх ідей щодо стратегічних підходів (політики) з боку Держлісагентства навіть і не йдеться. Охорона робочих місць, ходіння по нескінченних нарадах і конференціях, частину з яких фінансують ті самі донори, і заговорювання будь-яких здравих ідей до рівня нет-денег або, альтернативно, дайте-денег. Звичайно, можна зрозуміти негативне ставлення до людей, які хочуть ліквідувати твоє робоче місце і зменшити значення займаної посади, але ж це можна сприймати цей процес як можливість включитись у конструктивне творення нової системи, нових правил гри у галузі.

(глибоко поважаю фахівців Держлісагентства за знання у лісовій тематиці, але процес реформ та створення систем – точно не їхній Schwerpunkt, як кажить німці – тобто не входить до їхніх ключових компетенцій).

Фокус на істотних питаннях 

Із незрозумілих причин, у лісовому секторі відсутній дискурс щодо ключових істотних питань реформування сектору, де необхідно досягти консенсусу і рухатись вперід із впровадженням:

  1. Власність на ліси: чи у нас можуть бути приватні ліси чи ні?
  2. Функції заготівлі та моніторингу: чи ми розводимо функції контролю, моніторингу, цілевстановлення та функції лісозаготівлі чи лишаємо все як є, коли обласні управління і моніторять, і заготовляють?
  3. Доступ до лісовідновлення, лісорозведення та лісозаготівлі: чи ми відкриваємо доступ до фінансового ресурсу для виконання цих функцій приватному сектору, навіть громадським організаціям, чи лишаємо це за квазі-державними лісгоспами?
  4. Прозора та справедлива система доступу до деревини як ресурсу: що становить таку систему? Що вважатиметься прозорим і справедливим?
  5. Додана вартість, створена з деревини у країні: яку саме додану вартість ми хочемо створити з деревини, з кожного куба, в Україні?
  6. Баланс використання деревини за цілями: чи ми експортує деревину, чи ми її переробляємо на продукцію (і яку) чи ми спалюємо деревину замість газу? Який у нас баланс?
  7. Моніторинг потоків деревини: чи ми хочемо знати, куди іде деревина в країні – чи не хочемо? Хто має моніторити – сам бізнес, держава чи громадськість?
  8. Які гравці задіяні у секторі: ми допускаємо приватний сектор до вирощування лісів чи ні? Скільки великих підприємств ми ще потягнемо? Ми за великий чи за малий бізнес у галузі?

Депутати прописали у коаліційній угоді (стор. 44) доволі здраві ідеї щодо кількох з цих істотних питань реформування у лісовому секторі (щодо пункту 2 зокрема), але де проговорення цих та інших істотних питань? Проект ЄС FLEG, в якому зібрані найсвітліші уми у цій сфері, замість відкритих обговорень проводить заходи щодо другорядних питань. Вищезгаданий проект розробки стратегії розвитку сільських територій та робоча група 8.3 щодо лісового сектору проводять засідання, де не відбуваються обговорення по суті, – люди виступають, виголошують свої побажання-хотєлкі, і на тому час закінчується. Питання – а коли будемо говорити по суті питання? Профільні університети (НЛТУУ, НУБІП) до реформування політики ще недоросли, а профільних аналітичних центрів – не існує.

Класичну рису українців – бажання говорити про те, що хочеться, а не про те, що треба (див. Несторівську групу) – все одно доведеться долати, бо без досягнення консенсусу щодо істотних питань реформувати галузь не вдасться.

Можливості для швидких змін

Лісова галузь має кілька прихованих скелетів, про які всі знають, але не говорять. Є речі, які можна змінити вже, переламавши де-не-де хребет бюрократичного спротиву:

  1. Запровадження прозорого способу формування лотів на електронні торги з продажу необробленої деревини (проект FLEG має чудові напрацювання).
  2. Заміна майданчиків проведення торгів та тотальна заміна системи проведення торгів – без можливості симуляції процесу, штучних втручань і завищених зборів.
  3. Введення єдиних типових контрактів на постачання деревини лісгоспами – з точними датами, місцем відвантаження товару та штрафами за зрив термінів.
  4. Повне оприлюднення у форматі вікдритих даних і у реальному часі даних про ціни на деревину на аукціонах, у прямих договорах та на митниці.
  5. Розкриття всіх даних про контрагентів в операціях з придбання необробленої деревини, особливо в експортних поставках.
  6. Введення системи корпоративного управління у лісгоспах – з радами директорів, незалежними директорами та обов’язковими аудитами.

Після проведення Кластером ДОМВ трьох круглих столів у березні (у Львові, Франківську та Рівному) у рамках проекту RERAM, ми сформували пропозиції до вищезгаданої стратегії – там значно більше пропозицій, ніж зможу вмістити у цьому пості. Побачимо, що з цього буде враховано. Вже у липні знову проводимо круглі столи з деревообробниками у Львові, Франківську та Рівному. Принаймні через напрацювання пропозицій змін та налагодження вертикальних та горизонтальних комунікаційних зв’язків кластер виконує своє функціональне призначення і сприяє реформам у галузі.

А тим часом ліс продовжуть вирубувати, пиляти і спалювати. Чим швидше ми вийдемо на консенсус щодо істотних питань реформи і почнемо власне реформи – тим більше доданої вартості з лісу ми матимемо і тим більше лісу збережемо і відновимо для майбутніх поколінь українців.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s