Жуть, збудована нами, та естетика просторів

Сьогоднішня сутичка із забудовою у Львові наштовхнула на думки. Чому ми будуємо ці жахливі коробки житла вашого кошмару, або відкопіпейстені з іноземних картинок новобуди, якими так пишаються екзальтовані молоді архітектори, чи істуканів на гранітних постаментах, які перетворюють міста на цвинтарі, або ще зашклені споруди для маринування офісного персоналу / пасажирів / покупців усіх рангів та статків? Чому творчість і розум українських архітекторів тліє на узбіччі суспільства на маловпливових тусовках або групах для посвячених у соцмережах?

Хочеться проектів, де архітектори

  • заклали пластику рішення для поставленого призначення
  • створили нове аітектурне рішення, створили просторову новацію, яка викликає емоції і наводить на думку
  • витворили новий публічний простір, який притягує своєю естетикою та наповненням
  • заклали м’яку, неагресивну есклюзивність, за яку хочеться платити і яка виправдовує власну додану економічну вартість
  • працювали на світовому рівні, шукаючи власний стиль

Хочеться проектів, де архітектори мають історію, можуть публічно розповісти легенду власного проекту, захопити і переконати, вразити власним інтелектуальним доробком, поясни логіку проекту і відповісти на інтелектуальні виклики та закиди проекту. Чітко, жваво, глибоко і захоплююче.

Приємно читати описи нових рішень у Парижі, Варшаві, навіть негативні у Хельсинки, приємно читати як обивателю і невігласу в архітектурі. Де такі комунікації авторів українських проектів? Девелоперів? Де конструктивні дебати про вартісність рішень та їхніх легенд? Можливо я не в курсі, не в темі, – можливо проекти дебатують, легенди – пояснюють, рішення – проговорюють?

Так, перше, що скажуть – замовники цього не хочуть, – хочуть багато-квадратометрів-вже, пару-колон-там-пару-балконів-там. Рівень інтелектуального, естетичного, бізнесового та цивільного розвитку наших девелоперів у мене не викликає ілюзій – це середовище, замішане на інтелектуальному скудоумстві, яке пророджується в їхніх реалізованих проектах, скільки б вони себе не полірували у спа-салонах і якими б депутатами вони б не були. Український девелопмент як галузь – інтелектуально недозріла сукупність жлобів, вимочена у корупції. Всі ці КАНи, UDP, Київміськбуди, Arricano, Ести, Інтергал буди, Ріели і т.д.

По-друге, можна закинути, що кінцеві споживачі, – люди, які купують квадратометри, не є вимогливими. Натомість більшість з них радіють вже зашкленому балкону і справді цілком задоволені вигляду на інший спальний район з вікна свого балкону. Школа-садочок-магазин-зупинка – і доста. Дешевше – краще. Аналогічне мислення стосується офісних та торгових центрів, громадських об’єктів, дач та приватних будинків. Люди, які виховувались у панельках, мають пластику громадського простору та легенду архітектурного рішення в …. зашкленому балконі.

Але ми живемо у змінах і прагнемо цих змін. То хто може і має стати провідником цих змін в архітектурі? Жлободевелопери – навряд. Зашкленобалконні споживачі – малоімовірно. Грошеошаліли депутати та чиновники – та де. Візьми-і-зроби-вигляд політики – не ці.

Лише самі архітектори. Серед них має визріти (і вона вже з’являється) когорта просвітників, провідників естетичного виховання. Архітекторам, які мріють про проекти світового класу тут, в Україні, треба перетворюватись на аніматорів естетичного виховання. М’яко пояснювати жлободевелоперам переваги думки та ідеї у будівництві, доступно, терпляче і візуально роз’яснювати зашкленобалконним споживачам про переваги іншої естетики, фахово, глибоко і жваво комунікувати з візьми-і-зроби-вигляд політиками та грошеошалілими депутатами і чиновниками щодо публічних просторів та естетики забудови. Вбити у собі козака Мамая – виходити і комунікувати. Так, це важко (писав про комунікації у сцспільстві), але саме так ми сформуємо нову культуру.

Особливо важко молоді, бо вони прагнуть іншої естетики і одночасно мають займатись просвітництвом і при чому не зневіритись. Мати внутрішній архітектурний естетичний стрижень, живучи і працюючи в архітектурно-естетичному концтаборі. Потрібна молодь, здатна на архітектурне дисиденство, із незламним характером, що натомість зламає систему. І вона є, ця молодь, з’вляється на платформах та в ініціативах, що виникли і виникають в останні пару років.

І так, впевнений, що ще зможу побачити в Україні проект з пластикою простору, елегантністю рішення, більшою новизною закладеної ідеї на кшталт паризького музею …. ніж ці музеї Шевченка в Каневі чи новобуди в Києві. Кілька проривних проектів стануть тою точкою біфуркації, від якої почнеться завал потьомкінського фасаду новоукраїнської архітектурно-просторої реальності, лавиноподібне творення нових просторів з об’єктами нової якості та з новими сенсами. Архітектурні бюро та девелопери нової формації зможуть конкурувати на рівних з найпрестижнішими еквівалентами на світовому ринку.

Професійні середовища зламають інерцію жлоботектури і матимуть нескінченний простір для розвитку, переосмислюючи та перебудовуючи ахітектурно-просторову текстуру нашої країни. Роблю ставку не на середовище девелоперів, а власне на нове покоління архітекторів.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s