Оподаткування ІТ компаній – тактичний сценарій

В Україні сформувалось викривлення, – з одного боку ІТ спеціалісти мають добрі доходи, з іншого боку, вони платять 5% (з 2015 – 4%, плюс невеликий ЄСВ) зі своїх доходів. Натомість працівник та його працедавець із звичайного металургійного комбінату платять в рази більше, – як мінімум в 5 разів більше. Аргумент про те, що в металургії – одні оффшори – не працює – власники ІТ компаній та металургійних комбінатів однаково добре використовують іноземні юрисдикції, – вони заводять в Україну лише той дохід, який необхідний для оплати працівників та витрат в Україні. Прибутки і в ІТ і в металургії лишаються за кордоном. Металургам важко зробити зі своїх працівників СПД-шників, натомість більшість ІТ компаній працюють як великі коворкінги, де переважна більшість працівників оформлені на договорах СПД (СПД коворкінги). Така ситуаіця створює напругу.     Читати далі

Державне казначейство – система саботажу реформ в Україні

Держказначейство (офіційно – Державна казначейська служба України) – це серце бюрократичної системи сьогоднішньої України, її втілення, її уродливе обличчя, її символ. Це – головна система саботажу реформ в Україні. Нові реформатори у владі ще не збагнули або ще не стикнулись з цим монстром. Про реформування Держказначейства наразі не чути. А це наскрізь прогниле утворення не лише гальмує реформи, воно дискредитує саме поняття реформ. Більшість нормальних людей не стикалось з цією установою, і справедливо пильнує реформи, бюджети, призначення міністрів – для них/нас – це – реформи. А реформи і нові бюджети треба втілювати, – оплачувати – і тут вступає в гру Держказначейство. Через те, що у нас застряли в Казначействі кошти Європейського Союзу на реалізацію проекту Лабораторії міського простору, в останні місяці особисто занурився у гниль цієї системи. Це треба ламати по-живому і ось чому і як. Читати далі

Як стимулювати розвиток на дні

Зараз ситуація в економіці нагадує діру (хотів сказати гірше але не пасує) – економіка на дні. Українцям потрібна робота. Для цього потрібні робочі місця. Країні потрібні роботодавці та платники податків. Країні потрібна здорова економіка. В країні – війна, політичне шоу та, за надалі поодинокими випадками, малокомпетентні державні управлінці. Як стимулювати розвиток за таких умов? Які такі точки зростання можна придумати за найменшого залучення летаргічних державних органів? Які засоби можуть переконати чорніший за антрацит український бізнес розвиватись? І які влаштують і тих, хто під олігархами, і тих, хто хоче під ними бути? І так, щоб без десятка законів, які треба просунути через Верховну Раду? І так, щоб без галузевих преференцій та інших хотєлок у дусі системи закритого доступу? Кілька ідей. Точніше, сім ідей.

Читати далі